Як бюджетно добратися до втраченого міста інків Мачу-Пікчу в 2019 році.

Цікаві факти про Перу:

  • Місцева валюта – соль;
  • Курс до долара – 3.32 соль/дол.;
  • Найдохідніший бізнес – Мачу Пікчу.

Якщо Ви плануєте в Південну Америку, то втрачене місто інків Мачу-Пікчу безсумнівно потрапить у Ваш список місць, які потрібно відвідати. Спочатку Вас налякає ціна, проте з нашими порадами Ви зможете найбюджетніше потрапити в найзагадковіше місто древньої індіанської цивілізації та насолодитися містом посеред джунглів на вершині гір.

І так, приступимо. Ще до 1911 року ніхто з європейців не знав про таємниче поселення в горах, адже воно було дуже гарно замасковане на вершині стрімких гір, а навколо були непрохідні джунглі з гірськими ріками і обривами у стилі «дороги смерті поблизу Ла-Пасу», про яку розповідав Комаров в одній із серій «Світу навиворіт».

І так, першим, хто відкрив місто західному світові став американський дослідник зі США, професор Єльського університету Хайрам Бінгем.

Хайрам Бінгем в експедиції

Місцеві жителі ж добре знали про існування міста, і є докази, що вони навіть роками використовували тераси і схили для вирощування сільськогосподарських рослин. В місті, за офіційною версією, не знайшли також легендарного золота інків. Можливо, його розікрали ще до приходу європейців. А можливо, його вивезли ще до часів конкістадорів.

Археологічні знахідки Мачу-Пікчу

Проте відомо, що в наступні роки після відкриття, американські експедиції відкопали і вивезли близько 40 тисяч артефактів, які мали значну археологічну цінність.

Сьогоднішніх же туристів сюди манять таємничість та порівняна важкодоступність, яка вже не така й важка в останнє десятиліття. І так, кожен, хто хоче добратися до «міста світу», обов’язково потрапляє в Куско, місто, збудоване у колоніальному стилі, властивому архітектурі іспанців на Новій Землі.

Cusco Cthedral
Собор Куско, плаца де Армас

Iglesia De La Compañia De Jesús, плаца де Армас

Пам’ятник інкам в центрі Куско

І так, варіантів добратися є декілька. Перший – найлегший і найдорожчий. Скористатися послугами найдорожчого у світі поїзда Куско-Агуас Кальєнтес. Ціна перевищує 85-100 доларів, в залежності від сезону. Якщо використати автентичний поїзд Hiram Bingham, то Ви вивалите 560 доларів на сьогодні.

Прайс на квитки до Мачу-Пікчу

І це тільки туди. Проте, вони Вам запропонують декілька ніштячків, які мають на меті зменшити Ваш шок від ціни, наприклад безоплатний автобус на верхівку до Мачу Пікчу від Агуас Кальєнтес, чи безкоштовне житло. Ви можете скористуватися послугами компаній Inca Rail або Peru Rail.

Поїзд Hiram Bingham

З даним варіантом Ви можете відвідати Мачу-Пікчу всього за один день, якщо, звісно, Ви не захочете залишитися на декілька деньків в Агуас Кальєнтесі. А там приємно залишитися, і зробити так, щоб увесь світ зачекав…

Мачу-Пікчу

Другим варіантом добратися є кількаденний трек прямісінько з Куско.

А третім варіантом, найдешевшим і непоганим по часу, є варіант, яким скористалися ми. Ми перечитали багато форумів, і деякі радили брати місцевий транспорт з Куско до Санта Марія, звідти ще декілька км горами до Санта Тереза, а вже звідти до Гідроелектрики. Дорога не мала вийти більше ніж 45-50 солей (14-15 доларів в одну сторону). Проте, наскільки нам відомо, за останні роки даний маршрут став настільки популярним, що сотні приватних бусів щодня надають послуги перевезення з Куско аж до Гідроелектрики. І конкуренція настільки велика, що вони вже знизили ціну до 30-35 солей в один бік. З квитками Вам допоможуть в будь-якому готелі Куско, або на головній площі міста Plaza de Armas. Тільки будьте певні зібратися в дорогу до 7 ранку, Оскільки дорога неблизька і якщо Ви поспите довше, прямого сполучення бусом до Гідроелектрики уже не буде.

Таким чином, купивши ввечері квиточки прямо в нашому готельчику, вранці о 7 ми вже були на головній площі міста і чекали на наш бус. Дорога виявилася довгою, проте цікавою. Було декілька зупинок, зокрема в Санта Тереза на обід з шведським столом за 10 солей з людини (хто бував в Латинській Америці, зацінить низьку ціну обіду). А далі, нас чекав 10 км трек по залізничній дорозі в джунглях до Агуаса Кальєнтеса, міста, з якого наступного ранку ми вирушили до Мачу-Пікчу. Прогулянка виявилася доволі цікавою. По обидва боки росли банани, авокадо, груші. Шуткую, груші не росли. А от кава росла. Нам пощастило тут побувати в січні 2019 року. Літній урожай, схоже, люди збирають тут в лютому-березні. Тому приїжджайте чуть пізніше, і насолоджуйтеся смаком тропічних фруктів. Протягом невеличкого треку нас обігнало декілька поїздів. І щось мені здалося, що повними вони не їздять останнім часом. Проте пішки до Агуаса добиралися сотні людей…

Джунглі, гірські ріки, скелі і пагорби по обидва боки, два тунелі та незліченна кількість шпал. Все це було у нас перед очима того дня. І так, в кого стислий графік, Ви можете встигнути за два дні добратися з Куско в Агуас Кальєнтес за перший день. В другий день сходити на Мачу Пікчу, спуститися, повернутися пішки до Гідроелектрики і звідти на таксі добратися до Санта Терези, а вже звідти, знову на таксі – до Куско. Зворотня ціна вийде десь 70-75 солей. Ми так і зробили.

Проте, якщо Ви не поспішаєте, зробіть це все за три дні, і ось чому. В другий день вранці о 8-9 Ви спокійно піднімаєтеся на Мачу-Пікчу. Десь до 15-16 годин Ви чілитеся зверху, повертаєтеся вниз, і насолоджуєтеся Агуас Кальєнтесом. До речі, Агуас Кальєнтес – дуже гарне туристичне місто, на відміну від багатьох міст Патагонії чи Атаками. Тут все зроблено для туриста. Дуже багато автентичних пам’ятників, які описують культуру і легенди інків. Тут також дуже багато різних ресторанів. Майте на увазі, що більшість мають своєрідний fee, який вони дописують до рахунку. І він може спокійно складати 20-35% від чеку. Деякі заклади навіть мали рекламу, що у них немає цього «податку». На податок це слабувато було схоже, а от чайовими це назвати легше, тільки від старань офіціанта мало що залежало. Головне, правильно було присумувати кругленьку цифру до чеку, і вуаля. Приємно в Агуас Кальєнтесі порадували ціни в готелях. Ніч на двох в готельчику з окремою кімнатою і ванною кімнатою коштувала 60-70 солей. Так от, кінець другого дня рекомендуємо провести в Агуасі, в ресторанчиках, смакуючи національні страви типу Cuy. Гугліть самі, А ми покажемо, як це виглядає:

Куй, або гвінейська свинка

Також рекомендуємо відвідати гарячі джерела (на честь яких і назвали це туристичне містечко), а також просто прогулятися і насолодитися містечком, в якому настільки яскраво відчуваються плинність часу, води, життя, історії, і водночас якась неймовірна таємнича константа, яка зв’язує усе плинне.
І ось, в третій день вранці рекомендуємо пішки вирушати до Гідроелектрики, звідки легко виїхати до 14-14.30, максимум до 15.00 на прямих бусах Гідроелектрика-Куско за 30-35 солей. До речі, скрізь у Латинській Америці треба торгуватися. Як на автостанціях, так і на базарчиках. І якщо хтось на Вас криво дивитиметься, кажіть що Ви не «грінго», Ви з України. І коли по ту сторону Ви побачите шок і відчай, знайте, про Україну вони нічого не чули і єдине, що вони могли чути – Це Андрій Шевченко. Таким чином Ви спокійно доїдете назад в Куско, звідки зможете продовжити Вашу подорож Латинською Америкою.

Ми ж, другого дня після Мачу-Пікчу вирішили повертатися до Куско, щоб більше часу провести вкінці подорожі на океані в Аріці. Добралися до Гідроелектрики ми близько 16 години з плюсом. І прямих автобусів до Куско там уже не було. Проте були таксисти, які заприсягалися що з Санта Марії о 20.00 є автобус в Куско. Автобуса не виявилося, проте були там ще одні таксисти, які назбирали один мікроавтобус до Куско, і вже вночі після 12-ої доставили нас в Куско.

Дорога назад була доволі небезпечною, оскільки за 20-30 км від Санта Марії на схід в той час розрушився міст.

Розмита дорога в горах до Гідроелектрики

Вночі переправа була зачинена. Тож нам довелося повернутися в Святу Марію, піднятися гірською дорогою вверх, і на своїй шкурі відчути реалії нічної подорожі дорогою смерті над містами, селами, коли машина їхала надзвичайно швидко і часто, щоб розминутися зі зустрічною машиною, доводилося з’їжджати майже на обрив то нам, то їм. Через кілометрів 40-50 гірського обриву ми нарешті спустилися на дорогу вже за розмитим мостом і продовжили рух до Куско.

Але це того коштувало. Перу позитивно вразило своєю красою і, я б залюбки повернувся в Ciudad del Mundo в сезон, коли достигатимуть банани, авокадо та поремонтують зруйнований міст.

По витрататах. Ціни автобусів Ви уже маєте. А от квиток в Мачу ми придбали вже в самому Агуас Кальєнтесі. Наперед купувати не рекомендовано, оскільки вони діють тільки 1 день, і якщо виникне накладка, Вам ніхто вартості не поверне, тому краще вже на місці придбати квиточки. Ми трохи переживали, що можливо не буде квитків, оскільки вони постійно наголошують що обмежують число туристів. Проте, там, як мені здається, вони завжди є. Ми взяли простий квиток на Мачу-Пікчу без відвідування гір. Його вартість склала в районі до 50 доларів.

А ось і карти дороги з Куско в Гідроелектрику через Санта Марія, Санта Тереза, а також з Гідроелектрики в Агуас Кальєнтес та на Мачу-Пікчу:

Куско – Гідроелектрика

Перша карта – маршрут, яким возять буси без пересадок до 7 ранку з Куско, і до 14-15 дня з Гідроелектрики назад. Ціна коливається в районі 30-35 солей в одну сторону з людини. Даним маршрутом можна проїхати і громадським транспортом до Санта Марії і Санта Терези, проте це довше і дорожче.

Трек 10 км від Гідроелектрики до Агуас Кальєнтеса та на Мачу Пікчу

А ось і пішохідна карта, труднощів з якою у Вас не виникне, все легко і просто, тому вперед за новими відкриттями!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *