ОПОВІДАННЯ ПРО ТРИ ПАТАГОНІЇ

 


1️⃣ Перша Патагонія – така, якою її описують інші. Кожен поважаючий себе мандрівник або вже там був або от-от збирається. Це унікальне, магічне місце. Патагонія – це «країна великоногих,» це Вогняна Земля, це льодовик Періто Морено, це гори Фіцрой і Торрес-дель-Пайне. Патагонія – це романтичне життя фермерів гаучо, це смажене ягня на рожні, це дух свободи. Патагонія вабила Дарвіна, Екзюпері, Жуля Верна. Вони були в захваті. Саме така Патагонія живе в твоїй уяві. Тут ти відчуєш себе вільним і щасливим. Ну всьо, тре їхати.

Пінгвіни коло Ріо-Гальєгоса, арегнтинська Патагонія



2️⃣ Друга Патагонія – така, якою вона дійсно є. Приїжджаєш сюди, тут дійсно все унікальне: Воду в раковинах закручує в іншу сторону, ріжки місяця дивляться в іншу сторону, зимою літо, вино дешевше за воду, а хліб дорожчий за м’ясо. Ну і все, в принципі… Ландшафти патагонські одноманітні і навіть трохи гнітючі. Анди бліднуть на тлі Альп чи Гімалаїв. Дехто каже, що трек на Фіц Рой – наймальовничіший і найприкольніший на планеті. Я думаю, це все просто невдалі спроби заспокоїти самого себе. Щоб не так шкода було тих бабок, які ти дурак вгрохав в поїздку в Патагонію.

А, за винятком вина і яловичини, Патагонія ой яка дорога! Ціни на їжу і житло десь як в Голландії чи Швейцарії, а то й вищі. А от рівень сервісу нульовий. За відсутності нормальної конкуренції, зняти на прокат дешеву тачку рівня Volkswagen Gol – саме місцевий «ґоль», а не класний німецький VW Golf – коштує від 100 доларів за добу. В Ріо-Гальєгосі в нас ще й $5,000 депозиту просили. Прокат вєліка в день стартує від $20 за міський без передач і до $50 за толковий гірський з передачами. Друга Патагонія – то розчарування. Надумана унікальність і ніякої магічності. Періто Морено звісно зачаровує моментально і надовго. Але чи варто заради нього пертись на край світу?

Патагонські простори


3️⃣ Третя Патагонія – така, яка живе в твому пост-аналізі і спогадах. Коли буденність знов б’є гомілкою під дих, коли на роботі лізуть дедлайни, і якось так нудно стає існувати, ти знову думаєш про Патагонію, про її безкраї рівнини, про вершкове небо над Фіцроєм. Ех зараз би в Патагонію. Але хіба на місяць. З коником, палаткою, собакою, ружйом і спальником. І скакати на захід сонця…

Льодовик Періто Морено, Патагонія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *