Островами Індонезії
жовтень, 2018

Ломбок, Балі, Нуса-Пеніда, Східна Ява

how to develop your own website

Маршрут і враження

    В Індонезії більше 17,000 островів. Є де розвернутися, як каже мій батя. Гарних пляжів, відповідно, теж чимало. Нам найбільше сподобались пляжі на островах Ломбок і Нуса-Пеніда поруч з Балі. Сам Балі, хоч і можна справедливо назвати індонезійською перлиною, гарними пляжами не славиться. Тут фішка в іншому: автентична індуїстська культура і вражаюча архітектура. Індуїстські храми виглядають особливо прекрасно посеред бананових пальм і іншої тропічної рослинності. Ідеальне місце, щоб знайти душевну рівновагу і влаштувати релаксовий відпочинок. Сусідні Ломбок і Нуса Пеніда більш засушені і не можуть похизуватись такою ж вражаючою архітектурою. На відміну від Балі, вони, в основному, мусульманські острови. Але пляжі тут просто приголомшливі: довжелезні, піщані і часто абсолютно безлюдні. Чого лише вартий пляж Келінгкінг на Нуса Пеніді! 

    Але не пляжами єдиними славна Індонезія. На Ломбок ми приїхали заради вулкану Рінджані. Заввишки в майже 4,000 метрів, цей красень має унікальне озеро в своїй кальдері. Видовище дійсно настільки унікальне, що панорама цього вулканічного озера прикрашає реверс індонезійської купюри номіналом в 10,000 рупій. Острів Ява, розташований за декілька сотень кілометрів по іншу сторону Балі, може запропонувати ще більш вражаючі вулканічні панорами. Тут можна як піднятись на сірчаний вулкан Іджен так і прогулятись чайними плантаціями в підніжжі вулкану Арджуна. Ну і звісно мати всіх яванських вулканів – Семеру. Щоб оцінити всю велич Семеру найкраще вдосвіта піднятись на вулкан Бромо по сусідству. Це воістину одне з найпрекрасніших місць на планеті, щоб спостерігати схід сонця. Серйозно, всі 11-класники повинні зустрічати сонце тут, а не на мостах чи де вони там це зазвичай роблять.

    Ява - найзаселеніший острів на планеті. Шанси наткнутись на свою колишню на День Святого Валентина тут не дуже великі. Ну а щоб такого вже точно не сталось, можна поїхати на схід острова. Там взагалі пусто. Це також означає, що, крім вас, мало хто прийде подивитись на водоспад Тумпак Севу. Це просто космічне місце. Серйозно.


Цікаві факти про Індонезію:

• Своїм домом Індонезію називають більше ніж 260 мільйонів курдуплів з середнім зростом 158 сантиметрів. Середнячок за українськими мірками, поруч з місцевими я відчував себе як орангутанг серед капуцинів, монстр-лангуст серед мідій. Реально відгадати вік індонезійця неможливо. Не раз запитував в 40-річних мужиків, які оцінки вони сьогодні принесли зі школи.

• Живуть бідно. Але не так як українці. Машини всі на індонезійських номерах. На малазійських бляхах ніхто не їздить. Безавтівочні ганяють на байках. Пішоходів нема зовсім. Коли прогулювався містом пішки, на мене дивились скоса, як на іноземця якогось. Для чого індонезійцям ногі незрозуміло. Голова, наприклад, лише інструмент для перенесення вантажу.

• Зважючи на відсутність пішоходів, можна робити деякі висновки про ситуацію зі здоров'ям в країні. Хто тільки відкрив фабрику з виробництва свічок від геморою і не може знайти ринки збуту, вам в Індонезію. 260 мільйонів згемороєних дуп чекають ваш продукт.

• Промисловість розвинута слабко. Роботу знайти складно. Але завантажені дороги допомагають боротись з безробіттям. Чи то з власної ініціативи чи то за вказівкою уряду, всі світлофори в країні зняли, а зебри затерли. Тепер на кожному роздоріжжі стоять чувакі з жезлами і регулюють рух. А регулювати рух на індонезійських дорогах - то справа не для слабкодухих, я вам скажу.

• Регулювальники часто стоять по двоє-троє. Я до кінця не розібрався, але, по-моєму, працює лише один, а решта просто стоять гнуть анєкдоти. За таким принципом працює все інше. На касах, за барною стійкою, біля раковини, індонезійці скрізь кучкуються невеличкими групами.

• Англійською говорити намагаються всі. Але переважно рівень такий: Don't to milk, liver liver on the road.

• Переважають дві релігії: Індуїзм та іслам. Але ніякої рубкі між ними нема. Основний поділ населення на тих хто любить дуріан і тих хто ні, тих хто возить його всередині машини і тих хто підвішує за вихлопну, тих хто їсть сирі банани і тих хто їх варить.

• Гастрономічна ситуація дивна. В кафешках не страви, а витвори мистецтва. Переважно дешеві. А от продукти для самостійного приготування знайти важко. В супермаркетах тільки снеки. Але, треба сказати, толк в снеках вони знають. Крім звичних нам картопляних чіпсів, тут є чіпси і з кассави, і з темпе, і з топінамбура, і з всякіх інших бурячків і коренів. А в мівінці 6 пакетиків з різними приправами.

• Особливе місце для любителів гастрономічних делайтів – рибний ринок в Джибарані на Балі. Там і тунець, і марліни, і махі-махі, і сібаси, і 40 видів креветок, і все на світі. Запах тошнотворний, але ніхто на це не звертає уваги. А як тут звертати увагу на запахи, якщо кілограм тунця коштує 40 гривень. На Джимбарані ж, що марлін, що мойва - все по 2 долари за кілограм.

• Індонезійці страшно привітні і переважно хороші. Вимахуються тільки ті, хто в туризмі. Звідси і дві основні тупості в Індонезії:

1. Чайові офіціантам майже завжди включають в рахунок постфактум. А потім ще й 10% урядового податку на весь рахунок. Замовляєш страву за умовних 5 доларів, а вона вже 6. Хоч різниця і не суттєва, але сам факт як серпом по яйцях.

2. Неіндонезійцям ціни називаються майже завжди вищі ніж місцевим. Навіть якщо запропонована ціна здається приємною, треба просити нижчу.

• A взагалі Індонезія дуже ненапряжна, комфортна і безпечна.


Головна база:

м. Луцьк
Офіс буде скоро...

Контакти:

Андрій: +380932357075
Віталій: +380938414187
 

Email: friendlytravelukraine@gmail.com