Тритижневий тур південною Європою.
30 червня 2016- 23 липня 2016 

Мілан, Верона, Венеція (Італія)
Барселона, Мальорка, Валенсія (Іспанія)
Порту, Лісабон (Португалія)

develop your own website

Звіт по подорожі

    І хоча по плану нас очікував тріп Південною Європою, почалося все в Східному Берліні. 30 червня 2016 року ми прибули в Берлін, зустріли наших друзів, які нам організували житло і культурну програму, і вирушили велосипедами на кататися містом. Відвідали один з найбільших меморіалів радянським солдатам Трептовер-парк, доторкнулися до берлінської стіни, відмітилися на чекпоінті Чарлі, покаталися по аеропорту Темпельгоф, який ще до 2008 року обслуговував повітряні судна, а зараз служить парком для відпочинку і виставки. В наступні дні ми скуштували найсмачніший кебаб за 1.50 євро в Східному Берліні з безлімітним чаєм, взнали адресу салону Тесла, де в майбутньому можна придбати собі автівку, відстояли 200-метрову чергу в Мустафа Гемюсе Кебаб, насолодилися видатною архітектурою Берліна. І це ще наша подорож не розпочалася:)
    Бергамо зустрів нас прекрасною літньою погодою. Не гаючи часу, ми відразу вирушили на озеро Лаго ді Гарда. Те, як італійці прикрашають квітами вулиці, набережні та клумби вразило відразу недосвідчене українське око. Чому наш Світязь трошки відстає? Спробуємо в майбутньому зорганізувати декілька подерожей в італійський озерний край для жителів Світязя і Шацька:)
    Під вечір, на поїзді (схожий на просту електричку) вирушили у Верону. У Вероні екскурсію нам провів місцевий житель, який, як виявилося, був членом Європарламенту одного зі скликань. Він ідеально грав на гітарі, розмовляв російською, мав пізнання в філософії, історії та ще багато чому, про що нам не довелось довідатися. Він їздив на старенькій Ауді 80 початку 90-их, в нього не було палацу та Range Rover. Проте у нього був фонд, який мав проекти десь в Бурятії. Саме там екс-депутат і вивчив російську. Політичні теми ми не зачіпали, проте і даний пан не порушував їх. Він був з адекватних людей, які чітко розрізняють декілька точок зору і їм не потрібно пояснювати, що чорне - це чорне.
    4 липня ми провели в Вероні, досліджуючи архітектуру, побачили амфітеатр, помахали балкончику, де стояла Джульєтта. Насправді, там Джульєтта ніколи не жила, як розповіли місцеві, і це просто гарна легенда від англійського автора (авторів). Пообідавши над рікою Адідже в затишному кафе, ми пішли далі в місто, обговорюючи плани на завтра і враження від Італії.
    5 Липня ми провели в Венеції. Про Венецію сказано багато, тому краще приїхати і побачити. Мене, власне, здивувало, що тут навіть доставка DHL - на човнах. А ще, в них госпіталь - теж на човнах, і канал - це заїзд, а точніше "заплив" в госпіталь. А ще, в них кладовище на острові навпроти, на який добратися не так і легко вплав.
    Ввечері 5-го липня ми були вже в Мілані. І хоча вже було доволі пізно, нас було не зупинити. Відпочинок в подорожі - для слабаків. Нічний Дуомо - це щось. Його масштаб реально вражає. Я ще не бачив реально величніших релійгійних споруд в житті. За складністю, навіть найменші двері в Дуомо є архітектурним шедевром. Недарма італійці є нащадками антів.
    6 липня ми оглянули ще декілька визначних місць в Мілані і ввечері полетіли в Барселону.
    Аж до 11 липня включно ми каталися по Барсі взад і вперед. Їли морепродукти, спілкувалися з місцевими, відвідали Парк Цитадель, Парк Гуель, Монжуік, Олімпійський стадіон, побували біля Саграда Фамілія, відвідали блошиний ринок і ще багато всього. Барселона - унікальне середземноморське місто, яке завжди має що показати навіть тому, хто там був уже не раз.
    12 липня наш літак доніс нас на Мальорку. Всі ми співали того дня пісню про Мальорку, яку знали з дитинства. Цілий день прочілившись на пляжику в Порт де Сольєр, і зрозумівши, що написів німецькою тут в рази більше ніж іспанською, ми зрозуміли, що Мальорка - це Єгипет чи Туреччина для німців. Також, доволі цікаво, що тут їздять автентичні трамвайчики, на вигляд з початку 20 століття, і розвозять туристів по довжині узбережжя. Вечір ми провели у компанії Хорхе, одного із місцевих музикантів. З'ївши вдосталь тапас, ми побрели додому. Наступного дня відвідали цікаве поселення з гучною назвою Дея. По плану ми мали поплавати з масками, проте того дня з півночі був шторм, і ми просто влаштували пікнічок на скелях, насолоджуючиь краєвидом і бурхливим морем.
    13 липня літак доставив нас в Валенсію. Прекрасне місто з прекрасною історією і прекрасними людьми. Ми зустріли пару американців, які на пенсії приїхали сюди пожити, вивчити іспанську і насолодитися життям. їм було по 60+. З цікавого, в Валенсії є річка Турія. Таку ж назву має наша річка в м. Ковель. Турія в Валенсії була набагато більшою за ковельську. За те, що вона щосезонно затоплювала центр Валенсії, Франко (не наш письменник і громадський діяч, а їхній диктатор) наказав закатати ріку під землю і влаштувати об'їзну автостраду на її місці. На щастя, будь-які політики не вічні, навіть диктатори. Міська громада добилася того, щоб зробити на місці річки один з найпрекрасніших парків, довжиною в декілька кілометрів і шириною на око в півкілометра приблизно. Тут ми і пограли у футбол з латиноамериканцями, і відвідали найпрекрасніші в архітектурному плані музеї. А ще в Валенсії знаходиться найвужчий будинок в Європі (105 см.).
    Валенсія - це круто, але вранці 17 липня ми прилетіли в Порту, місто, де українці майже два десятиліття клали плитку до початку кризи 2007-2008 рр. І, чесно кажучи, плиткою обклали тут майже все. Навіть ззовні. В Порту ми познайомилися з одним з найзатятіших коачсерферів у всесвіті. Дід, 64 роки, два роки підряд приймав туристів зі всього світу. на момент, коли ми мали честь в нього заночувати, ми були десь три тисячі трьохсоті з плюсом. Кайф від коачсерфінгу є, звичайно. За короткий проміжок часу, ми змогли отримати максимум цікавої інформації про Порту, Португалію та місцевих жителів. Від португальця ми дізналися, що жителі Порту в жарт називають всіх португальців на південь від річки Дуеро африканцями чи мароканцями через давню історію з захопленням маврами піренейського півострова. Саме ріка Дуеро стала тим оплотом, який зупинив навалу завойовників і зберіг тут португальський народ і країну. Саме в Порту ми дізналися, що можлива ситуація, коли в центрі міста сонячно, а за два-три кілометри на захід - туман, хоч око виколи через значний перепад в температурі. І тут же ми дізналися. що температура океану влітку максимум 15-16 градусів. Приблизно така ж вона і взимку. Це через те, що холодна течія несе арктичну воду на південь в цій частині світу.
    І хоча нам дуже сподобалось Порту з його Портвейном, зеленим вином і супер крутими обідами за 5 євро, 20 липня 2016 року з самого ранечку ми прибули в Лісабон. Жителі Порту часто запитують лісабонців, який в них в місті найкращий пляж. І тільки справжні мастаки знають в цьому запитанні справжній підступ від португальця. Це жителі Порту мстять лісабонцям за те, що ті так легко здали своє місто маврам. А якщо чесно, то в Лісабоні немає жодного пляжу з океаном. Океан в Лісабоні за містом.     
    22 липня вранці ми вилетіли в Париж. Розпочалася дорога додому. Провівши день прогулюючись містом, ми зауважили, що Париж все ж уступає в романтиці Середземномор'ю... Наступного дня був Вільнюс, з його туристами зі сходу і заходу, а 24 липня ми вилетіли до України.

Головна база:

м. Луцьк
Офіс буде скоро...

Контакти:

Андрій: +380932357075
Віталій: +380938414187
 

Email: friendlytravelukraine@gmail.com