Непал. Анапурна Бейс кемп. Квітень, 2018

Катманду, Покхара, трек до базового табору Анапурни (ABC), Бактапур. Багато друзів та спілкування

how to develop own website

Трошки про подорож та деякі рекомендації

    13 квітня 2018 року ми вперше прибули в Непал. Катманду нас зустрів байдуже. Жорсткий трафік, екологічна катастрофа з повітрям, переповнене людом місто. Це не те місце, в яке б хотілося полетіти на вихідні, проте всі основні хвилюючі моменти були попереду.

    Відразу хотілося б наголосити, що для повного знайомства з культурою країни потрібно використовувати транспорт, яким користуються пересічні жителі, та перебувати у місцях, де перебувають місцеві. Багато європейців подорожують літаками в Непалі. І хоча це виправдовує затрати часу, проте аж ніяк не дає змоги познайомитися з місцевим колоритом. На щастя, часу нам вистачало, тому ми вирішили по хард-кору кататися з місцевими. І ні разу не пожалкували про даний вибір. Одразу, помітним стало те, що люди тут набагато спокійніші і ввічливіші ніж в Україні. Ніхто ні разу не піднімав скандал і навіть не реагував на те, що хтось в транспорті наступав чи перечіплявся через його сумку. Прилетівши ж в Бориспіль, першим, що ми почули в автобусі до Києва, був напад жіночки бальзаківського віку на хлопця, який ненавмисно зачепив її своїм портфелем. Знову ж до Непалу. Спокій і адекватне ставлення до матеріального світу в людях, ймовірно, виховали постійні землетруси та культура. Тут всі знають, що матеріальний світ плинний, і немає ніякого сенсу гнатися за тим, що вже не змінити. Це було видно в очах людей, які спокійно відпочивали на руїнах своїх будинків, зруйнованих землетрусом 2015 року.

    І так, була п’ятниця, і щоб не просиджувати всі вихідні у Покхарі, ми зробили TIMS і перміт на відвідування заповідної зони Аннапурни в Катманду. До речі, з собою потрібно було мати 4 фотографії 3х4 для виготовлення документів (краще їх привезти з України). TIMS коштував 2000 рупій (20 доларів), перміт – 2260 рупій (22,6$) включно з VAT. Краще оплачувати рупіями, оскільки в доларах вони відсотків на 10 завищували ціни. TIMS і перміт можна виготовити тільки до обіду суботи. В неділю вони вихідні, тому плануйте наперед!

    Зробивши документи (це зайняло нам близько години), ми вирішили придбати сімкарти (наш друг в Покхарі порадив стільниковий оператор Nepal Telecom), і, в принципі, ми були задоволені. Поповнення було на 300 рупій і сама сім карта коштувала в районі 50 рупій. Цього нам вистачило на 3 ГБ інтернету та дзвінки на всю подорож. Покриття в Непалі доволі непогане. Навіть на вершині Марді Хімаль ловив 3G. В порівнянні з українськими Карпатами, тут рай. Хоча, звичайно, на висоті мережа пропадала. Але це не рівняється з Поляницею та іншими селами в Карпатах (про них я не говорю взагалі), де мережі немає досить часто в деяких локаціях, і покриття можна зловити хіба що на смереці. При купівлі сімки виявилося, що в Непалі потрібно здавати відбитки пальців, і проходити реєстрацію при купівлі сімкарти. І це було доволі цікаво. Відбитки пальців вони беруть не хай-тех способом, як в американському чи ЄС консульстві/візовому центрі, а старим дідівським способом, з фарбою і листочком…

    Далі, місцевим «публічним транспортом» ми поїхали на «автовокзал», з якого ми попрямували до Покхари. І тоді я зрозумів, наскільки недооцінював раніше кількість пасажирських місць в громадському транспорті Катманду.

    Дорога до Покхари зайняла близько 8-9 годин. Зупинки робилися кожні півтори години. Інколи хотілося покликати хлопців, посадити за кермо і попросити їхати. Хоча загалом, все було автентично і круто. Насамкінець дороги, ми потрапили в невеличкий затор. І так як по зустрічній смузі в гірській країні гасати не дуже зручно, ми познайомилися з основною функцією помічника водія на міжміських рейсах. Він виліз на дах, там де були наші рюкзаки, і почав стуком повідомляти водієві чи газувати, чи гальмувати, чи йти на обгін, чи стояти в корку. Це було супер круто. Сумніваюся, що ми пережили б такий досвід в літаку чи в дорожчому автобусі для німецьких пенсіонерів.

    В Покхарі нас зустрів наш друг Кабі, який прихистив нас і познайомив зі своєю сім’єю, непальською культурою і тд. Для нас виявилося несподіванкою, що 14 квітня 2018 року в Непалі святкували Новий рік. Ми залишилися в Покхарі на свято і провели день подорожуючи містом, забралися на схил пагорба. В Непалі все, що без снігу – це пагорб. І пагорб може бути висотою десь як дві – дві з половиною Говерли, що мало турбує непальців, адже в них семи-восьмитисячників не злічити.

    Раннього ранку в неділю 15 квітня ми виїхали в Наяпул (Nayapul), де і почався наш трек до ABC та згодом до Марді Хімаль. Треки Непалом доволі специфічні тим, що непотрібно нести з собою палатку та харчі. Хіба що, Ви плануєте йти диким маршрутом. Скрізь по довжині маршрутів є лоджії, готельчики, маленькі сімейні ресторанчики, де можна переночувати втомленому туристу, повечеряти, акліматизуватися, поспілкуватися з впевненими туристами які йдуть з гори, і з невпевненими новачками, які йдуть вверх. Знову ж, не можна недооцінювати висоту, яка починається з 3800-4000 метрів і вище. Висотна хвороба може зразити і досвідченого альпініста, який недооцінить гору. Непальці рекомендують йти повільно, без різких рухів. Також потрібно відмовитися від м'яса та багато пити. Тому я б рекомендував випивати декілька термосів чаю на команду за вечірнім столом. Це і для дружнього духу добре, і для здоров’я необхідно. Ще цікавим фактом є те, що Ваша фізична форма не має ніякого відношення до вашої здатності переносити висоту. Навіть круті спортсмени, які і бігають, і залізо тягають на Говерлу, можуть здатися перед худенькою-слабенькою дівчинкою, яка потихенько йде на 4200 м., попиваючи чайок з термочашки.

    Дорога була надзвичайно гарною. Додавши до цього фізичні навантаження, багато цікавих людей (деякі з них стали нашими друзями) і насолоду від пройденого шляху та результату, ми відчували абсолютне щастя.

    Непал – це країна, де знизу в тропіках ростуть банани та лимони, а на фоні видніється льодовиковий восьмитисячник. Це країна, де водії їздять постійно порушуючи і сигналячи, проте аварій значно менше, ніж в Києві. Це країна, де люди живуть дуже бідно, проте дуже щедрі і добрі. Це країна, де рівень злочинності дуже низький. Це країна, де французькі медсестри можуть пройти практику. Це країна, де живуть алігатори, мавпи, носороги, слони. Це країна, де в лісі з трави тебе може вполювати п’явка. Це країна, де під час треку можна побачити хто є хто і хто чого вартий. Це країна, де непальські собаки-гурмани надають перевагу українському згущеному молоку, а не російському гематогенові. Це країна, де після кількаденного треку можна насолодитися гарячою водою в басейні в Джіну Данда (Jhinu Danda), як ніколи і ніде більше. Це країна, де спальний мішок є твоїм спасінням вночі, сушаркою для одягу і підігрівом для води. Це країна, де корівки можуть почувати себе спокійно, проте Буффало (кузин корівки) – ні. Це країна, в яку скільки б солодощів не взяв, все одно не вистачить, щоб пройти всі дитячі «блокпости». Це країна, в яку цілим класом приїжджають школярки з Австралії на трек. Це країна, в якій під час серйозного треку можна зустріти маленьку семилітню дівчинку з батьками з Кропивницького. Це країна, де можна зустріти туристів, які подорожують уже цілий рік, або півроку, не менше, і тільки ми приїхали на 2-3 тижні. Коротко кажучи, Непал має чим здивувати.

Головна база:

м. Луцьк
Офіс буде скоро...

Контакти:

Андрій: +380932357075
Віталій: +380938414187
 

Email: friendlytravelukraine@gmail.com